Мені набридло жити в цьому хаосі, тому я спеціально маму викликав. Вона тепер поживе з нами місяць, щоб навести лад і нарешті показати тобі, як треба за чоловіком доглядати.

— Це що таке? Це що за складка на манжеті?! Ти спеціально мене ганьбиш перед керівництвом? — Вадим кричав так, що на шиї напружилися сині жили.

Мар’яна стояла посеред коридору, втиснувши голову в плечі, і мовчала.

Вона пів ночі прасувала цей бісовий костюм, вивіряла кожен міліметр, ледь дихала на тканину, щоб догодити чоловікові.

Вадим схопив сорочку і з усієї сили жбурнув дружині прямо в обличчя.

— Я з тебе, селючки, людину зробив, а ти навіть праску в руках тримати не вмієш! Ледащо! — грюкіт вхідних дверей змусив задрижати скло у вікнах.

Мар’яна повільно опустилася на пуф, притиснула до грудей зім'яту тканину і просто зарила в неї обличчя. Сльози обпікали щоки. Кожен її день починався не з кави, а з іспиту. 

Вадим був схиблений на чистоті. Точніше, він зробив із порядку зброю для щоденного приниження. То він мовчки вів її до дзеркала і тицяв нігтем у ледь помітну крапельку води біля плінтуса, заявляючи, що йому огидно повертатися в цей «хлів». То влаштовував тривалу нічну лекцію через порошинку на комоді, яку Мар’яна просто не помітила за щоденною біганиною з дітьми та роботою на фрілансі.

Вона прокидалася і засинала з однією думкою: «Що я знову зробила не так?».

Організм здав першим. Постійний стрес і страх зробити помилку вилилися в гострий апендицит з ускладненнями. Скора, реанімація, термінова операція. Коли Мар’яна ледь прийшла до тями від наркозу, перше, що вона з жахом згадала — на кухні в раковині залишилася її брудна чашка.

Увечері зателефонував Вадим. Мар’яна взяла слухавку тремтячою рукою, сподіваючись почути бодай слово підтримки.

— Мар’яно, а де мої чисті шкарпетки? — замість «привіт» роздався незадоволений голос чоловіка. — І чому в холодильнику порожньо? Ти взагалі про мене подумала, коли в лікарню лягала? Як я маю сам справлятися?

Вона просто вимкнула телефон, більше сил не було. Цей тиждень у лікарні став для неї першим спокійним часом за останні кілька років. Вадим жодного разу не приїхав, посилаючись на шалену зайнятість. Дітей забрав до себе брат Мар’яни.

На восьмий день її виписали. Тримаючись рукою за свіжий шов, який ще сильно тягнув, Мар’яна на таксі приїхала додому.

Вона повернула ключ у замку, відчинила двері й… заклякла на порозі.

Квартира «ідеального» Вадима, який влаштовував істерики через пилинку, за один тиждень перетворилася на справжній смітник.

Всюди розкидані брудні речі, на підлозі — липкі плями, на кухні гора тарілок покрилася зеленою пліснявою, а на столі засохли шкурки від сала та порожні бляшанки. Шкарпетки валялися просто на дивані в залі. У носа вдарив такий важкий, смердючий запах, що Мар’яні забракло повітря.

Вона вхопилася за одвірок, щоб не впасти, і в цей момент з кухонного коридору вийшла її свекруха, Любов Іванівна, з брудною ганчіркою в руках.

А за її спиною з’явився задоволений, виголений Вадим у чистій футболці. Він подивився на бліду дружину, склав руки на грудях і видав з уїдливою посмішкою:

— Ну що, прийшла? Подивись, до чого ти хату довела, поки тебе не було! Мені набридло жити в цьому хаосі, тому я спеціально маму викликав. Вона тепер поживе з нами місяць, щоб навести лад і нарешті показати тобі, як треба за чоловіком доглядати. Учись, поки вона добра!

Любов Іванівна навіть не підійшла запитати, як пройшла операція. Вона лише зневажливо зміряла невістку поглядом з голови до ніг.

— Так, Мар’яно. Я завжди знала, що ти господиня нікудишня, але щоб настільки запустити квартиру мого сина! — повчально почала свекруха. — Чоловік голодний, у хаті бруд. Мені довелося кинути всі справи в селі й приїхати рятувати дитину. Сідай на стілець і дивись, як має діяти справжня жінка.

Мар’яна стояла, ковтаючи клубок у горлі, і не вірила своїм вухам.

Цей тижневий жах, цей свинарник, який влаштував Вадим, виявився її провиною. Чоловік, який пальцем про палець не вдарив, щоб помити за собою хоча б склянку, стояв поруч із мамою і задоволено кивав. Його план спрацював: він знову виставив її винною.

Ледве переставляючи ноги від слабкості, Мар’яна мовчки пройшла повз них у спальню. Їй хотілося просто заплющити очі й нікого не чути.

Вона сіла на край ліжка і раптом помітила, що з-під ковдри на підлогу звисає щось дивне.

Вона нахилилася, пересилюючи гострий біль у животі, і підняла з підлоги довге шовкове пасмо нарощеного волосся бордового кольору. А поруч, під ліжком, лежала порожня упаковка від дорогих презервативів.

Світ навколо Мар’яни за секунду зупинився. Сльози миттєво висохли, а на їхнє місце прийшла крижана, страшна ясність.

Весь цей тиждень, поки вона лежала під крапельницями, він не просто лінувався прибирати. Він водив у їхнє ліжко іншу жіночку.

Вони пили вино, смітили, розкидали речі. А коли коханка пішла, Вадим вирішив не просто замісти сліди, а провернути геніальну схему: викликати маму, звалити всю провину на хвору дружину і влаштувати їй чергове психологічне пекло. Щоб навіть подумати не посміла, що він може бути неідеальним.

Мар’яна стиснула це штучне волосся в кулаці так, що аж нігті впилися в шкіру. Вона встала. Слабкість зникла. Замість неї з’явилася така лють, якої вона в собі ніколи не відчувала.

Вона вийшла на кухню. Свекруха якраз завзято терла плиту, а Вадим сидів за столом, гортаючи телефон.

Мар’яна підійшла мовчки. Чоловік підняв голову, збирався сказати чергову шпильку, але не встиг.

Вона розтиснула кулак і кинула бордове пасмо разом із коробкою прямо в його чашку з гарячим чаєм. Бризнули темні краплі — якраз на його чисту, білосніжну футболку.

Вадим підскочив, як ошпарений:

— Ти що твориш, ідіотко?! Моя футболка! Мамо, ти бачиш, вона взагалі дахом поїхала!

Але Любов Іванівна, яка повернулася на крик, раптом замовкла. Вона впізнала пасмо. Справа в тому, що мати чудово знала про нову пасію сина з офісу — дівчину з яскравим бордовим каре — і навіть схвалювала це.

Мар’яна подивилася в очі свекрусі. По тому, як та метушливо відвела погляд і почала терти вже чисту стільницю, все стало зрозуміло.

Вони тримали її за повну дурепу. За безкоштовну прислугу, яку можна було топтати ногами, поки самі тонули в реальному бруді.

— Любов Іванівно, — спокійним, холодним голосом сказала Мар’янка. — Можете не старатися. Залишайтеся тут і прибирайте за своїм синочком самі. Тільки під ліжком ретельніше замітайте, там багато цікавого залишається від його гостей. А футболку його білу… можете використати замість ганчірки для унітаза. Вона якраз під колір його суті.

— Мар’яно, ти як розмовляєш?! — спробував пискнути Вадим, але голос його зрадницьки затремтів.

— Закрий рота, Вадиме, — відрізала Мар’яна. — Твій «ідеальний порядок» закінчився. Тепер ти будеш сам прасувати свої манжети.

Вона зайшла в кімнату, швидко зібрала речі в одну валізу. Діти, яких брат якраз привіз до під'їзду, чекали на неї внизу. Вона сиділа в таксі, обіймала дітей і вперше за багато років відчувала, що нарешті може дихати на повні груди. Стерильне пекло залишилося позаду. Попереду було важке розлучення, але головне — її душа знову була чистою.